Особливості реагування на психотравматичні події

Був час, коли про розлади психічного характеру було соромно казати, хоча ці проблеми спричиняли страждання та суттєво впливали на якість життя людини. Нині інформування про посттравматичний стресовий розлад є необхідністю для людей, що страждають від психічних проблем, їхніх близьких, друзів та широкого загалу небайдужих

Минув 2017 рік. На території України тривають воєнні дії. Згідно з офіційними даними в зоні антитерористичної операції вже воювали десятки тисяч українців. За оцінкою експертів, кожна четверта людина матиме протягом свого життя порушення у сфері психічного здоров’я.

Посттравматичний стресовий розлад (далі – ПТСР) розвивається після стресової події або ситуації винятково загрозливого або катастрофічного характеру, що може викликати сильне відчуття страждання (дистресу) майже у кожної людини.

Посттравматичний стресовий розлад можуть зазнавати 25–30% людей, які пережили травмуючу подію. Особа, яка зазнала психологічної травми, може бути сама жертвою події, її свідком або довідатися про травмуючу подію, що сталася з рідними, зокрема смерть чи загроза їхньому життю.

Травмуючою (психотравмуючою) називають подію, що виходить за межі нормального людського досвіду

Травмуюча ситуація протікає під впливом чинників біологічного, психологічного і соціального характеру, які діють до, під час і після травмуючої події, і реалізується за допомогою психофізіологічних і психологічних механізмів.

У військовослужбовців ПТСР виникає внаслідок прямої загрози смерті, наприклад, перебування потягом довгого часу в зоні бойових дій під обстрілом. Такі події спричиняють шоковий стан, що і є гострою реакцією на стрес. Проте це є нормальна реакція нормальної людини на ненормальні обставини, в яких вона опинилася. Наслідки такої реакції проявляються як на фізичному, так і на емоційному стані людини.

Нормальні реакції на ненормальні обставини

Травмуючі події в різних людей викликають схожі почуття: тривога, що їхнє життя або життя інших людей знаходиться у небезпеці, відчуття страху, безсилля, відсутність контролю над тим, що відбувається навколо.

Відчувати, розуміти реакції організму у ситуації психотравматичних подій важливо. Усі ці реакції є природними й обумовлені особливістю психофізичної будови організму людини.

Типові реакції бійців після повернення додому:

Фізичні реакції:

• безсоння, постійна втома;
• проблеми зі шлунком та вживанням їжі;
• головний біль та пітливість, коли думає про війну;
• пришвидшене серцебиття й дихання;
• загострення наявних захворювань

Емоційні реакції:

• погані сни, кошмари;
• часті негативні спогади про війну;
• злість, ненависть;
• відчуття безпорадності, страху, нервування;
• відчуття суму, самотності, непотрібності;
• відчуття збудження, схвильованість;
• відчуття шоку, оніміння, неможливості відчувати позитивні емоції;
• швидка зміна настрою;
• почуття провини, сорому, самоосуду;
• почуття безнадії щодо майбутнього.

Поведінкові реакції:

• труднощі із концентрацією уваги;
• лякливість, реагування на голосні звуки;
• прояв надмірної пильності, нав’язливі думки про безпеку;
• уникання людей або місць, пов’язаних із травмуючою подією;
• вживання алкоголю, надмірне куріння, вживання наркотиків;
• поганий апетит, не бажання дбати про своє здоров’я;
• проблеми з виконанням звичних завдань удома або на роботі;
• агресивний стиль водіння авто.

Більшість бійців, що повертаються до мирного життя адаптуються протягом декількох місяців. У випадку, якщо учасник АТО не пережив стресові реакції, необхідно звернутися по допомогу до фахівців: реабілітологів, психологів, психіатрів.

Коли потрібна допомога?

Учасники бойових дій ніколи не повертаються такими, як були колись. Деякі зростають духовно, звертаються до внутрішніх духовних джерел, цінностей та переконань, тому багато бійців бажають повернутися в зону бойових дій та продовжують захищати свою Батьківщину.

Частина бійців намагаються адаптуватися до умов мирного життя: повертаються на роботу або здобувають нову професію, підтримують дружні стосунки в родині та з побратимами.

У незначної кількості бійців розвивається посттравматичний стресовий розлад. Саме ця категорія військових потребує допомоги.

Важливо звертати увагу на такі симптоми.

Депресія

Депресія – психічний розлад, що характеризується погіршенням настрою і втратою здатності переживати радість, порушеннями мислення (негативні судження, песимістичний погляд на те, що відбувається і так далі), руховою загальмованістю. Під час депресії у людини знижена самооцінка, спостерігається втрата інтересу до життя і звичної діяльності.

Симптом повторного переживання

Повторні спогади про пережиту травмуючу подію. Ці спогади виникають у людини всупереч її бажанню й супроводжуються емоційними стражданнями (дистресом), нічними жахіттями, кошмарами.

Проявляються сильні емоційні або фізичні реакції на нагадування про травмуючі події. Наприклад: сильна тривога, швидке серцебиття, холодний піт, коли чутно звуки салюту, що лунає поблизу.

Флешбеки – небажані спогади, що викликають сильну емоційну реакцію, начебто травмуюча подія відбувається знову

Уникання

Одним із симптомів ПТСР є схильність уникати нагадування про травмуючі події. Такі спогади або розповіді про них «запускають» в учасників АТО неприємні відчуття, емоції.

Наслідки уникання можуть бути деструктивними: важко повернутися до праці, бувати в товаристві чи займатися хатніми справами. Так, особа може відчужитися від інших і згодом поринути у самотність та депресію. З плином часу це може перерости в окрему велику проблему і навіть стати виснажливішою, ніж первинні симптоми.

Люди можуть зазнати труднощів у переживанні нормального спектра емоцій, особливо позитивних. Вони можуть часто почуватися позбавленими зв’язку з навколишнім світом. Це явище нагадує «пусковий» механізм, який спрацьовує тоді, коли симптоми стають надто сильними.

Нездатність розслабитися

Людина, що має посттравматичний стресовий розлад постійно перебуває у стані «бойової готовності», не може на мить розслабитися, бо відчуває постійну небезпеку. Такий стан спричиняє труднощі під час засинання; дратівливість, спалахи гніву; погану концентрацію уваги; надмірну стартову реакцію (завжди готовий); постійна готовність до небезпеки.

Гнів

Бійці, які повернулися із зони АТО, можуть відчувати надмірну злість та гнів. Ці почуття особливо проявляються у ставленні до соціальних інститутів. Неконтрольована злість є серйозною проблемою в стосунках з оточенням, членами родини. Агресивна поведінка погіршує стосунки на роботі та впливає на якість життя.

Зловживання алкоголем та психоактивними речовинами

Люди, щоб позбутися симптомів посттравматичного стресового розладу, починають зловживати алкоголем чи іншими психоактивними речовинами. Деякий час вони почуваються краще: розслабляються, сплять, позбуваються нав’язливих спогадів. Але такий стан є тимчасовим. Зловживання алкоголем спричиняє погіршення настрою і самопочуття, загострення симптомів ПТСР, і врешті решт, виникають інші проблеми, пов’язані з цим.

Погане фізичне почуття

ПТСР пригнічує імунну систему, тому природна здатність організму боротися з інфекціями знижується. Головний біль, скарги на розлади шлунково-кишкового тракту, біль у грудях і запаморочення також є поширеними при ПТСР.

Наслідки тілесних ушкоджень

Військовослужбовці, які повернулися із зони АТО та мають тілесні ушкодження, мусять звикати до стану хронічного болю та інвалідності. Це потребує перебудови власного життя. Така ситуація підсилює стресові стани й також спричиняє ризик виникнення ПТСР.

Як пережити психотравмуючі події?

Переважно людина може справитися з психологічною травмою. Більшість учасників АТО не мають посттравматичного стресового розладу після психотравмуючої події. Переважна частина тих, хто матиме прояви посттравматичного стресового розладу, «зцілиться» без будь-якого лікування протягом шести місяців.

У деяких осіб будуть спостерігатися постійні прояви ПТСР. Треба пам’ятати: що важчими є симптоми на самому початку, то вища ймовірність їх хронізації. Іноді важкість симптомів змінюється у часі. Початково незначні симптоми можуть посилитися після важливих життєвих змін, наприклад, виходу на пенсію чи фізичної хвороби. Симптоми, як правило, погіршуються на короткий період ближче до часу виникнення травмуючої події. Якщо ПТСР триває понад шість місяців після травмуючої події і стан не покращується, можливо, варто звернутися до лікаря.

За умови лікування шанси на одужання є високими для більшості осіб. Якщо раніше людина не переживала травмуючих подій і не мала проблем із психічним здоров’ям, імовірність покращення після лікування становить 70–80%.

Люди, які пережили не одну травмуючу подію, зокрема травмовані у дитинстві, можуть досягти значного покращення, але не завжди повного відновлення

Допомога родини під час ПТСР

Члени родини можуть допомогти демобілізованому бійцю швидше адаптуватися до звичайного життя та знизити ризики посттравматичного стресового розладу.

Для цього потрібно:

• дати демобілізованому воїну зрозуміти, що для вас важливо все, що відбувалося з ним. Ви готові з цікавістю почути про його досвід;
• допомогти бійцю, який повернувся з АТО, розповісти про свої почуття, слухати його, не сперечатися, не оцінювати, не інтерпретувати, впевнитися, чи правильно ви зрозуміли;
• говорити від свого імені, не починати розмову зі звинувачень;
• обов’язково узгоджувати свої дії, як у побуті, так й особистісних взаєминах;
• у розмові бути відкритим і толерантним один до одного;
• розподіляти домашні обов’язки;
• проводити час разом, але й надавати можливість демобілізованому бути на одинці з собою;
• надавати можливість бійцю проводити час із військовослужбовцями за різних обставин мирного життя;
• у разі прояву гніву чи агресії військового, розуміти, що вони спрямовані не на родину, а є проявом травмуючих подій;
• за потреби знаходити власні джерела підтримки або звернуться до фахівців.

Що робити у мирному житті?

Для повернення демобілізованого бійця до звичайного життя потрібно час і терпіння, як самого військовослужбовця, так і його родини та близьких. Пропонуємо прості й дієві поради, як повернутися до мирного життя.

1. Спілкуватися з рідними та близькими.
2. Поринути у рутину повсякдення.
3. Виконувати приємні справи, що відновлюють настрій і сили.
4. Планувати та структурувати свою життєдіяльність.
5. Шукати підтримку серед однодумців, побратимів.
6. Звертатися до духовних джерел підтримки (Бога, книжок).
7. Звертати увагу на власний стан фізичного та емоційно здоров’я.

У разі виникнення частих, небажаних та неприємних спогадів, поганого сну, безсоння, спонтанних проявів гніву, конфліктів з оточенням, поганого почуття, частого вживання алкоголю, знеболювальних чи інших медикаментів, викурювання більшої ніж зазвичай кількості цигарок потрібно звернутися по допомогу до фахівців (психологів, психіатрів).