Кабінет практичного психолога Махлярчук Юліани Сергіївни

  Практичні поради щодо формування позитивного емоційного клімату в інклюзивному освітньому середовищі 1. Завжди дотримуйтеся принципу конфіденційності.  2. Спілкуйтеся з однокласниками дитини з ООП – від них ви зможете отримати конструктивні поради.  3. Сприяйте створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.  4. Уникайте слів, які ображають: "жертва" , "прикутий" , "сліпий" , "каліка" , "неповноцінний" , "хворий". Натомість кажіть: "людина з обмеженими можливостями" , "людина з травмою хребта" , "незрячий" , "людина на візку" тощо.  5. Навчиться розуміти різницю між учнями (вихованцями) й толерантно ставитися до дітей з ООП, але ні в якому разі не акцентуйте увагу на порушеннях такої дитини.  6. Сприяйте тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.  7. Надавайте індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлюйте дітей з ООП від основної гр

    Аутизм, або розлад аутистичного спектру (РАС) ― не хвороба, а стан. Розлад розвитку людини, коли мозок і нервова система функціонують нетиповим чином, через що людині важко даються спілкування, соціальні взаємодії, поведінкові норми.  Сучасна медицина намагається уникати терміну «аутизм», замінюючи його іншим — більш ємним поняттям — «розлад аутистичного спектра», оскільки у цього розладу є безліч симптомів, що поєднані у спектр, і проявляються у кожного індивідуально. Тобто у кожної людини свій набір симптомів з цього кола — у когось більше, у когось менше,  а загалом їх — величезна кількість. Сьогодні провідні західні вчені говорять про «нейрорізноманітність», а не про патологію. Вважається, що людство має не одну єдину типову модель функціонування мозку та нервової системи, а декілька. Люди відрізняються кольорами шкіри, очей, і подібними є відмінності у функціонуванні нервової системи та мозку. І це нормально. Про необхідність різних типів мислення цікаво і просто розповідає у 

  7 чудових ігор для дітей, які допоможуть відчути власне тіло В своїй практиці я часто зустрічаю дітей  із порушенням відчуття та меж власного тіла, просторової орієнтації.  Часто це діти, які пережили різні травматичні події. Інколи це діти, які не мають вибудуваних чітких психологічних меж. В таких випадках  необхідно починати працювати з тілом, з побудови «фізичних» меж.  Нижче наведені ігри, які я використовую в роботі зі своїми маленькими клієнтами. Вони і справді працюють! 1.  Зав’яжіть дитині очі і почніть доторкатися до різних частин тіла . Дитина повинна зрозуміти, і назвати місце, куди ви торкаєтесь. 2. Ця гра схожа з попередньою, відмінність лише в тому, що вам треба взяти в руки два олівця.  Торкайтеся до різних частин тіла: губи, руки, ноги, вуха, спина, ступні і т. д.  то одним, то відразу двома олівцями.  Дитині необхідно вгадати, скільки ж їх вона відчуває на тілі. У деяких місцях де два, малюк буде відчувати тільки один, і тоді ви потихеньку розводите їх в сторони, по

   Шкала емоцій для підлітків Дослідження власного емоційного стану, улюблених способів реагування в тій чи іншій ситуації, прихованих почуттів  – одна із центральних тем з якою я працюю з підлітками на індивідуальних консультаціях. Насправді,  існує безліч технік, за допомогою яких можна поговорити про емоції і почуття.  Це і різноманітні картки, і малюнки і, навіть, звичайні настільні ігри. Для того,  щоб тема «Емоції» не закінчувалась в кабінеті, а мала своє продовження в реальному, «позакабінетному» житті  для своїх клієнтів я розробила табличку, де можна відмічати свої почуття протягом певної кількості днів дома. Специфіка даного завдання полягає в тому, що ми розробляємо табличку в кабінеті, а заповнює її юний клієнт вдома.  Підліток сам називає емоції, які найчастіше проявляються в його житті, підписує і надає їм колір  (можна розмалювати фарбами, олівцями, восковою крейдою…). Для кращої диференціації емоційних станів кожен день я поділила на «ранок», «день», «вечір». Завдання п

  Розлучення і дитина. Типові помилки батьків Розлучення батьків — це сильний стрес для дитини. Це зміна світу, в якому вона живе. Але досить часто трапляються ситуації, коли розлучення неможливо уникнути. Як дитині пережити його? Як допомогти малюку? Перш за все потрібно уникнути типових помилок. Відсутність їх — це вже півшляху до успішного і більш-менш спокійного проходження дитиною цього етапу її життя. Не розлучатися заради дитини.  Це найперша помилка батьків, котрі стоять на порозі розлучення.Так, дійсно, розлучення — це надзвичайно сильний стрес особливо для дитини. Але набагато гірше для неї жити в сім’ї, де батьки ненавидять один одного. В такій ситуації негатив між подружньою парою залишається, роздратування і злість ростуть. Дитина бачить лише сварки, ненависть, війну, втому батьків. Навіть якщо батькам вдається вдало приховувати свої почуття і не сваритися при дитині, вона все одно відчуває напруження і відсутність любові. Живучи в сім’ї, де батьки хочуть розлучитися, але

  Яким може бути ритуал прощання з померлим для дитини Ритуал прощання –  обов’язковий елемент переживання втрати  не лише дітьми, а і дорослими. Він допомагає людям вибудувати межу між життям і смертю, дає сили продовжувати жити далі. І не важливо маленькі клієнти втратили когось із рідних, чи то улюблену домашню тварину, чи то іграшку. Для дорослих найпоширенішим ритуалом, який дозволяє попрощатись є  похорони . В нашій країні не завжди дітей беруть на подібне дійство. Усвідомлення кінця життя у дітей відбувається в 5 років. Можливо ви помічали, що  в 6-8 років у дитини можна спостерігати страх смерті.    Так дитина усвідомлює незворотність  у просторі та часі та вікові зміни, які мають місце бути. Страх смерті вказує на зрілість почуттів, їх глибину. Часто  при підготовці до похорону  дорослі дуже зайняті клопотами, їм не до дитини, а діти в цей час відчувають себе поза ситуацією, покинутими. Але  їм необхідно, щоб хтось розділив з ними почуття,  щоб дитина відчувала себе в контакті