Як підготувати дитину до школи: психологічний аспект

 

Як підготувати дитину до школи: психологічний аспект.

 

Практичні поради батькам.

Готовність дитини до школи, як відомо, багато в чому визначається його психологічний підготовкою. Вона не виникає сама по собі, а формується з роками, поступово і вимагає організації спеціальних занять. Зазвичай такі заняття проводяться в дитячому садку, підготовчій групі або розвиваючому центрі, який відвідує дитина. Але цього недостатньо, тому більшу частину часу дитина все одно проводить вдома. Тому психологічна підготовка дитини до школи має обов'язково проводитися і в домашніх умовах.

 

Що таке психологічна готовність дитини до школи?

Щоб підготувати дитину до навчальних занять в школі, батькам слід мати хоча б елементарне уявлення про те, що таке психологічна готовність і які показники у розвитку особистості дитини її визначають. Як показує багаторічний досвід педагогів і психологів, психологічно готова до школи дитина:

- має певний рівень пізнавальних інтересів - бажання вчитися;

- вміє доводити почату справу до кінця і долати труднощі при досягненні

поставленої  мети;

- має елементарні аналітичні навички - вміє щось порівнювати і робити на підставі порівняння найпростіші висновки;

- вміє хоча б короткостроково концентрувати й утримувати увагу на предметі пізнання;

- володіє навичками суспільної поведінки, життя - розуміє хто вона, що і навіщо вона

робить і для чого йде в школу.

 

Як психологічно підготувати дитину до школи: практичні поради батькам.

Досягти певного рівня психологічної підготовки дитини батькам допоможуть деякі

практичні поради, наведені нижче.

- Грайте з дитиною в «Школу». У вільний від дитячого садка час можна організовувати короткі, на 15-20 хв., Ігри з дитиною в учня і вчителя, розподіливши ролі таким чином, щоб дитина якомога частіше ставав учнем. В ході гри можна давати йому посильні завдання і обов’язково хвалити його за їх виконання. Зауваження в ході ігрового навчального процесу допускаються, але вони повинні носити рекомендаційний характер і спонукати до подальших дій.

 

- долайте труднощі разом. Батьки своїм особистим прикладом і під час спільних занять(наприклад, під час малювання або прибирання) повинні показувати дітям, як необхідно доводити почату справу до кінця, навіть якщо щось не виходить. Не вийшло намалювати дерево?

Не дозволяйте дитині кидати малюнок, краще порадьте, як це зробити, знайдіть зображення в книзі або намалюйте його разом.

 

- Читайте дитині і розмовляйте з нею. Цю просту істину знають практично всі батьки, але мало хто використовує її, щоб підготувати дитину до школи. Після того, як прочитали дитині його улюблену казку, не відкладайте книгу відразу, задайте йому кілька запитань по тексту: Хто?, Кого?, Коли?,

Чому?, За що?, Як би ти зробив?, Хто хороший?, Хто поганий ?, Як ти думаєш? Такі бесіди розвивають увагу, пам’ять та аналітичне мислення.

 

-Не забороняйте і самі організовуйте ігри з однолітками. У школі дитині потрібно буде спілкуватися з однолітками, і вона обов’язково повинна вміти це робити. Тому, під час прогулянок на свіжому повітрі, в парку, у дворі, на дитячому майданчику, не забороняйте їй спілкуватися з дітьми її віку, навіть якщо вони поки не знаходять спільної мови чи часто сваряться. Допоможіть своїй дитині знайти контакт з ними - організовуйте для дітей гри і самі беріть участь в них.

 

-Не опікайте дитину надмірно, нехай вона обслуговує себе сама. Майбутній школяр повинен самостійно взуватися, роздягатися, вмиватися, мити руки, застібати блискавки, гудзики і зав’язувати шнурки. Не можна це робити замість нього. В цьому у нього повинна бути повна незалежність.

 

 - Любіть і вірте в свою дитину!!!

 

 

ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ПЕРШИХ КЛАСІВ

ЯКЩО ДИТИНУ ПІДТРИМУВАТИ, ВОНА ВЧИТЬСЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ.

Д.НАНТЬС

1. Формувати позитивний психологічний клімат в учнівському колективі: Враховувати макро- і мікросоціальні умови розвитку колективу 1-класників та їх батьків; Володіти психологічними способами взаємовпливу: навіювання, унаслідування, переконання; Регулювати взаємовідносини між учнями класу шляхом виявлення й усунення конфліктних ситуацій.

2. Сприяти формуванню вмінь та навичок, які полегшують процес адаптації: Вміння усвідомлювати вимоги вчителя і відповідати їм; Вміння встановлювати міжособистісні відносини з педагогами; Навички впевненої поведінки на уроці; Навички самопідтримки; Навички адекватної оцінки власних можливостей та здібностей; Навички конструктивного відношення до невдач, помилок; вміння аналізувати досягнуті успіхи.

3. Враховувати індивідуально-характерологічні особливості учнів: Тенденція до нестриманості пов'язана з невмінням керувати собою, своїми вчинками, почуттями. У роботі з такими дітьми необхідно уникати гострих кутів, щоб не ускладнювати відносин і гальмувати їх збудливість. Доречно розмовляти спокійним тоном, не підвищувати голос; не вирішувати проблему, коли учень збуджений. Висока емотивність (чутливість, вразливість) деяких дітей може призвести до плачу на уроках, такі учні довго переживають тривогу, образу. Тому у роботі з ними не скупіться на ласку, усмішку, підтримку. Високий рівень тривожності спричиняє невпевненість на уроках, під час проведення самостійних та контрольних робіт; хвилювання при спілкуванні з окремими вчителями призводить до комунікативних проблем з однокласниками. Шкільна тривожність може провокуватися безпосередньо педагогами, які орієнтують дітей на отримання лише високого рівня, вимагають "правильної" поведінки і нагороджують за результат, а не за сам процес його досягнення. Під час роботи з тривожними дітьми намагатися перебороти їх негативний емоційний стан. Гіперактивні (висока активність, часто піднесений емоційний фон, енергійні) мають високий потенціал, резерв до роботи. Тому їм не завадить додаткова індивідуальна робота, більше навантаження протягом одного уроку.

4. Враховувати типологічні особливості учнів (типи темпераменту: холерики, сангвіники, флегматики, меланхолики).

5. Звертати увагу на результати психологічних досліджень пізнавальних процесів (уваги, пам'яті; сприймання, мислення) учнів-першокласників та користуватися прийомами удосконалення пізнавальної сфери на уроках. Цікавими, корисними й доцільними будуть методи запропоновані "Школою ейдетики". Враховувати фізіологічні особливості та стан здоров'я учнів.

6. Враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції.

7. Порівнюйте роботу учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших.

8. Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи».

9. Хваліть учня за найменші досягнення.

10. Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.

11.Створюйте ситуації успіху.

12. Зменшуйте кількість заперечливих слів та речень. Краще замінити їх на ствердні та позитивно спрямовані.

13. Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об’єднуйте їх у групи, що працюватимуть разом.

14. Для підтримання усних інструкцій використовуйте візуальну стимуляцію.

15. Давайте учням можливість виплескнути енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах).

16. Надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого.

17. Уникайте вживання пестливих слів при поясненні матеріалу уроку, визначень, вказівок до виконання.