Контролювання дитини починається із самоконтролю батьків

 Батьки дворічної дитини можуть щодня зіштовхуватися з її істериками. Це очікувано та знаходиться в межах вікової норми. Однак, коли дитина досягає шкільного віку, а її поведінка все така ж імпульсивна – це свідчить про проблеми з контролем емоцій.

Саме в умінні контролювати свої емоції полягає різниця між дворічною й п'ятирічною дитиною. Допомогти дитині навчитися контролювати себе – головне завдання батьків у цьому віці. Іноді й старшим дітям важко справлятися з емоційними імпульсами, навіть якщо вони не супроводжуються нападами істерики.

Що таке саморегуляція?

Саморегуляція – це здатність контролювати свої емоції й поведінку в залежності від ситуації. Вона охоплює вміння справлятися з сильною емоційною реакцією на різні стимули, що травмують, уміння заспокоїтися, коли ви засмучені, а також уміння справлятися з роздратуванням без емоційних спалахів. Ці навички допомагають нам досягати життєвих цілей, попри непередбачуваність зовнішнього світу й наші власні почуття.

Що таке емоційна нестабільність?

Проблеми з саморегуляцією проявляються в дитини по-різному. Це залежить від її психічних особливостей. Деякі діти виявляють емоції миттєво – їхня емоційна реакція настільки потужна, що вони не можуть її сповільнити. В інших дітей емоції накопичуються, вони можуть досить довго не проявляти їх. З часом це призводить до спалахів гніву або роздратування.

Для дітей з обома видами емоційної реакції важливо навчитися справлятися з бурхливими емоціями, знаходити більш ефективні способи їх вираження (або хоча б менш руйнівні), не втрачати самовладання в стресових ситуаціях.

Причини проблем із саморегуляцією в дітей

Заведено вважати, що здатність людини емоційно контролювати себе залежить від її темпераменту й індивідуальних особливостей. У дітей при цьому на перший план виходить темперамент. Деякі діти бурхливо реагують, коли батьки хочуть їх викупати або перевдягнути. У майбутньому в них більш вірогідна поява проблем із саморегуляцією.

У той же час велике значення в розвитку саморегуляції дитини має оточення. Коли батьки докладають великих зусиль, щоб заспокоїти її – вона бачить в батьках зовнішнє джерело емоційного спокою, при цьому її навички самодисципліни не розвиваються. Якщо така ситуація повторюється знову й знову – у дитини формується очікування, що батьки повинні її заспокоїти. Дітям, що страждають від синдрому дефіциту уваги або тривожності, важко самостійно навчитися керувати своїми емоціями. Їм потрібна допомога батьків або фахівців.

Як навчити дитину саморегуляції?

На думку психологів, істерика – це неадекватна (неконструктивна) реакція дитини на певний стресовий фактор. Батькам або вихователям необхідно допомогти дитині заспокоїтися й навчити реагувати більш адекватно.

До навички саморегуляції потрібно ставитися так само, як і до будь-якої іншої навички (наприклад, соціальної або навички навчатися). Потрібно навчити дитину цього й забезпечити практичне застосування. Якщо розглядати бурхливі емоційні реакції малюка саме як недостатньо розвинену навичку, а не як погану поведінку, це дає більш конструктивне рішення проблеми.

Розвиваючи в дитини навички саморегуляції, важливо не уникати емоційно складних ситуацій, допомагаючи малюку справлятися з ними, а всіляко підтримувати до того часу, поки він не навчиться справлятися з такими ситуаціями самостійно.

Уявіть ситуацію, яка викликає у вас сильні негативні емоції. Наприклад, дитина довго не може вирішити просту задачу. Якщо батьки занадто бурхливо висловлюють негативні емоції з цього приводу – тим самим вони викликають негативні емоції в дитини. Дитина, замість того, щоб зрозуміти, що складне завдання засмучує її та шукати шляхи його вирішення, думає, що її засмучують батьки, змушуючи вирішувати задачу.

У такій ситуації потрібно підтримати дитину, допомогти їй зробити перші кроки. Упоравшись зі стресом, вона зможе вирішити задачу до кінця. Можна також робити перерви через деякий час. При цьому важливо стежити за часом й хвалити дитину за докладені зусилля.

Якщо дитина емоційно реагує на прохання батьків припинити грати в комп'ютерну гру, підтримка також може виявитися корисною. Запропонуйте дитині пограти ще 2-3 хвилини, після чого вона повинна буде встати з-за комп'ютера. Так ви шанобливо сприймете прохання дитини пограти й водночас зможете домогтися від неї бажаного результату.

Практикуйтеся

Тренування – ще один спосіб навчитися саморегуляції. Наприклад, якщо дитина впадає в істерику в магазині, заходьте туди з дитиною ненадовго, коли вам не потрібно робити серйозні покупки. Дозвольте дитині потренуватися тримати себе в руках.

Батьки іноді відчувають розчарування, якщо їм не відразу вдається навчити дитину контролювати себе. Важливо розуміти, що розвивати дану навичку необхідно з того рівня, який буде під силу дитині. Замість того, щоб відмовитися від поставленої мети, розбийте її на кілька етапів й почніть з більш простого рівня.

Наприклад, якщо ви не можете змусити дитину чистити зуби вранці, почніть з того, що привчіть її витискувати пасту на зубну щітку. Похваліть дитину, якщо вона навчиться робити це правильно, а потім переходьте до більш складних дій.

Якщо дитина запізнюється вранці до школи, почніть з того, що привчіть її вдягатися до 7:15. Як тільки дитина зможе виконувати цю дію вчасно – встановіть час для сніданку тощо. Поділ кінцевої мети на етапи сприяє її досягненню.

Навчіть дитину аналізувати свій стан

Батьки та вчителі повинні запастися терпінням, допомагаючи дитині справлятися зі стресовими ситуаціями. Дайте їй стільки часу для розвитку навичок саморегуляції, скільки їй буде потрібно. Не засуджуйте й не критикуйте дитину: говоріть їй, чому вона відреагувала неправильно в тій чи іншій ситуації, і як потрібно вчинити наступного разу.

Діти краще вчаться приймати зважені рішення, коли їхні батьки схильні до самоаналізу й обдумування своїх вчинків. Слід привчати дитину аналізувати свої емоції й поведінку. Такі навички корисні як для дітей, так і для дорослих.

У результаті, кращим способом розвинути в дитини навички саморегуляції є підтримка батьків і тепла сімейна атмосфера.

Більшість проблем з поведінкою дитини є наслідком відсутності в неї належного контролю над спонуканнями (так званого імпульс-контролю). Якщо ваша шестирічна дитина часто розпускає руки, а шістнадцятирічний син потрапляє в неприємності через свої колючі висловлювання, у них, імовірно, існують проблеми з контролем над спонуканнями.

Розвиток здатності контролювати свої пориви вимагає різноманітних навичок. Більшість дітей розвивають необхідний контроль повільно, протягом певного часу. Ви можете допомогти дитині розвинути ці навички за допомогою різних стратегій дисципліни.

1. Навчайте дітей розпізнавати та контролювати власні емоції. Коли діти розуміють різницю між емоціями й поведінкою, це допомагає їм контролювати свої спонукання. Дитина, яка розуміє, що відчувати злість – це нормально, але при цьому бити іншу людину неприпустимо, знає, що в неї є вибір у тому, як упоратись зі своїми почуттями, не реагуючи імпульсивно й не заподіюючи біль іншій людині.

2. Навчайте дітей уміння слухати. Іноді діти поводяться імпульсивно, бо просто не вислуховують указівки й настанови. Ще до того, як ви закінчуєте речення, вони встають і втікають, не почувши головного з того, що ви хотіли сказати. Учіть дитину вислуховувати інструкції до кінця й, перед тим, як діяти, повторювати їх для надійності.

3. Навчайте навичок вирішення проблем. Коли діти володіють навичками вирішення проблем, вони вчаться спочатку думати, а потім діяти. Учіть дитину знаходити кілька рішень однієї задачі, а потім аналізувати, яке з них може дати кращий результат. Тоді замість того, щоб одразу ж бити однолітка, який вліз у гру без черги, дитина зможе придумати кілька різних способів реакції більш миролюбного характеру.

4. Навчайте навичок управління гнівом. Відсутність «імунітету» до невиправданих очікувань і різного роду невдач може негативно впливати на контроль над спонуканнями. Учіть дитину скеровувати власний гнів, щоб вона вміла заспокоюватись у хвилини засмучення й негативних емоцій. Вона навряд чи стане шукати реванш, ламати речі або завдавати біль іншим людям, якщо буде глибоко розуміти руйнівну силу свого гніву та значення внутрішньої роботи над управлінням цим потужним почуттям.

5. Установіть домашні правила. Чіткі правила допомагають дітям краще зрозуміти те, чого від них очікують. Коли діти знають, що бити інших людей не можна, вони не будуть лізти в бійку. Визначте чіткі негативні наслідки за порушення правил, і ваша дитина буде рідше порушувати їх.

6. Складіть розклад і сплануйте кожний день. Спланований день допомагає домагатись послідовності й систематичності у стратегіях дисципліни. Коли діти знають, чого очікувати, це знижує ймовірність хаосу й можливостей для імпульсивної поведінки. Виробіть чіткі обмеження й часто повторюйте правила. Коли щоразу, ідучи в магазин, ви кажете дитині: «Ти повинен тримати мене за руку при переході через дорогу», вона навряд чи стане втікати від вас на небезпечній ділянці вулиці.

7. Практикуйте відстрочене задоволення. Допоможіть дитині навчитись на якийсь час відкладати отримання задоволення. Іноді батьки до останнього моменту не розповідають дітям про майбутні розваги й сюрпризи, бо знають, що дитина буде дошкуляти їм проханнями отримати це негайно. Проте діти повинні мати можливість практикувати терпляче очікування. Жетонна система винагороди, наприклад, може стати чудовим способом практики відстрочення задоволення.

8. Демонструйте належну поведінку на власному прикладі. Дитина багато дізнається про контроль над спонуканнями, спостерігаючи за батьками. Показуйте на власному прикладі зразок терплячого очікування й відстроченого задоволення. Учіть дитину внутрішнього діалогу, вимовляйте вголос свої думки й коментарі, перебуваючи в стані очікування чого-небудь, а також звертайтеся з ними до дитини. Розвинувши свій власний внутрішній діалог, дитина буде легше скеровувати свої спонукання.

9. Заохочуйте фізичну активність. Коли діти фізично активні, вони краще скеровують свої імпульси. Якщо ж діти є згустком нерозтраченої енергії, вони діють не замислюючись. Заохочуйте фізичні вправи й помірну активність, щоб діти росли фізично та психічно здоровими.

10. Грайте в ігри, що розвивають здатність контролювати спонукання. Ігри дозволяють дитині практикувати контроль над спонуканнями весело й цікаво. Наприклад, такі ігри як «Море хвилюється раз», «Світлофор», «Повторюй за лідером» припускають використання імпульс-контролю. Існує дослідження Стенфордського університету, яке показує, що ігри, які розвивають пам'ять, також покращують контроль над спонуканнями.