Втрата. Як розповісти дитині про смерть близької людини

 

Яким може бути ритуал прощання з померлим для дитини

Ритуал прощання – обов’язковий елемент переживання втрати не лише дітьми, а і дорослими. Він допомагає людям вибудувати межу між життям і смертю, дає сили продовжувати жити далі.

І не важливо маленькі клієнти втратили когось із рідних, чи то улюблену домашню тварину, чи то іграшку.

Для дорослих найпоширенішим ритуалом, який дозволяє попрощатись є похорони. В нашій країні не завжди дітей беруть на подібне дійство. Усвідомлення кінця життя у дітей відбувається в 5 років. Можливо ви помічали, що в 6-8 років у дитини можна спостерігати страх смерті.  Так дитина усвідомлює незворотність у просторі та часі та вікові зміни, які мають місце бути. Страх смерті вказує на зрілість почуттів, їх глибину.

Часто при підготовці до похорону дорослі дуже зайняті клопотами, їм не до дитини, а діти в цей час відчувають себе поза ситуацією, покинутими. Але їм необхідно, щоб хтось розділив з ними почуття, щоб дитина відчувала себе в контакті з усіма. Якщо це дошкільник, для нього має бути все, як завжди, адже він повинен відчувати, що життя триває. Не міняйте режим дитини, спробуйте приділяти їй увагу для спілкування, а бажано і для спільної гри. Дайте зрозуміти і відчути, що ви поруч, ви не покинете її. Скажіть про те, що померлого замінити ніхто не зможе, але ви допоможете заповнити порожнечу, наскільки це можливо. Дітям старшого віку, як і дошкільнятам, можна запропонувати допомогти у справах, пов’язаних з похоронами, але не перевантажуючи їх ними.

Якщо дитина не проти, якщо вона не боїться, якщо ви відчуваєте, що дитина впорається, її присутність на ритуалі похорону (на всьому етапі, або на його частини), поминок, заупокійної служби допоможе їй краще усвідомити те, що близька людина дійсно померла.

Дорослим необхідно заздалегідь розповісти про те, що там буде відбуватися, як довго, що за чим буде слідувати і яким він побачить померлого. “Тато буде одягнений у костюм, він буде лежати в труні, а його руки будуть складені на грудях. Коли людина вмирає, її зовнішність змінюється, і ти швидше за все побачиш його не таким, яким звик бачити. Люди будуть підходити до гробу і прощатися з татом, якщо захочеш, ти теж зможеш це зробити. А якщо захочеш, можеш покласти на пам’ять татові в труну свій малюнок, лист, або квітку”. Розкажіть про процедуру поховання, попередьте, що на похоронах багато людей плачуть, а деякі навіть кричать. Щоб дитина не відчувала провину за те, що вона не пішла на похорон, заспокойте її, скажіть, що дітям не обов’язково бути присутнім на похоронах, там повинні бути дорослі.

Якщо ж це сталося без дитини, необхідно влаштувати ритуал прощання з померлим. Такі ритуали навчать вшановувати пам’ять близької людини.

Це може бути:
– відпускання кульки в небо;
– прочитання молитви;
– запалення свічки;
– пущений по річці кораблик;
– написаний і спалений лист та розвіяний попіл і т.п. Поясніть, що сенс листа обов’язково дійде до померлого.
– малювання малюнку;
– можна заспівати пісню;
– можна просто поговорити про померлого, сказати певні теплі слова, згадати кумедні випадки.

Якщо померла домашня тварина, то поховайте її, на горбок покладіть квіти або гілочки.

Після похорону діти можуть деякий час програвати сюжет похорону, чи інший ритуал прощання, а також прикидатися хворими або вмираючими. Така гра є нормальною реакцією дитини на втрату близької людини, так дитина краще усвідомлює і приймає цей факт.

Як розповісти дитині про смерть близької людини.

1. Обов’язково треба сказати дитині правду, як би це не було боляче. Часто батьки не говорять дітям про смерть близького через страх «зустрітися» з реакцією дитини, з її почуттями. Правда дитині потрібна для того,щоб зрозуміти ситуацію, різкі зміни в житті. З невідомості народжується страх. Малюк сприймає це по своєму. Він може подумати, що причина в ньому, що він не такий як треба, поганий і тому близька людина його покинула. Це може призвести до життєвого девізу «Я не вартий нічого в цьому житті». Або може бути інший варіант – дитина може подумати, що людина, яка померла погана, оскільки покинула. Це може призвести до думки про те, що неможна нікому довіряти в цьому світі, оскільки навіть рідна людина зрадила.

2. В доступній формі (в залежності від віку) треба розповісти дитині про те, що і як сталося. Також слід розповісти про душу, що з нею відбувається, про похоронні традиції та обряди. Варто мати на увазі, що до 5 років діти, як правило, ще не розуміють повною мірою що таке смерть. А діти 5-7 років можуть не цілком усвідомлювати, що зі смерті немає вороття. Тому вони можуть часто питати про померлу людину, чекати коли вона повернеться. Необхідно терпляче пояснювати дітям, що смерть – це назавжди. Краще розповісти дитині про смерть може допомогти книжка Окесон Ким Фупса, Эриксона Эвы «Как дедушка стал привидением»..

3. Сказати дитині про смерть повинна найближча людина, та, кому дитина більше всього довіряє і з ким може розділити горе.

4. Треба одразу пояснити дитині всі аспекти смерті, що можуть викликати страх чи почуття провини. Наприклад, якщо помер батько від хвороби, то пояснити що не всі хвороби приводять до смерті. Якщо смерть була непередбачуваною або дитина була в конфлікті з померлим, слід пояснити що вини дитини немає. Уникайте таких повідомлень, як «мама заснула на завжди», «дідусь пішов від нас на завжди», щоб не провокувати у дитини страх засинати чи відпускати когось із рідних надовго.

5. Не викристовуйте образ померлї людини для формування бажаної поведінки «Не кричи, бо на тебе бабуся з верху дивиться».

6. Якщо дитина розпитує про померлу людину, намагайтесь не блокувати спогади про неї. Спитайте що б вона хотіла сказати людині, якої вже немає? Яка б на її думку була відповідь? Можна подивись її фото, відео.

7. Не заперечуйте почуття дитини («Не плач», «Заспокойся»), а навпаки – приймайте будь-які емоції. Їх треба проговорити (печаль, сум) і допомогти виразити (гнів, агресія). Говорити про померлу людину – часто є способом, який допомагає виразити накопичені почуття. Крім того, можна промалювати почуття або програти в іграх ситуацію, яка склалась.

8. Розказуйте дитині про свої почуття, але намагайтесь не перевантажувати її своїм переживанням горя. «Відхід в себе», надмірні істерики можуть налякати малюка, запрограмувати його на те, що подальше життя неможливе з радощами і дитина може почати відчувати себе нікому не потрібною – «Мама постійно плаче, а як же я?».

9. Можна запропонувати дитині зробити щось для померлого (написати лист, намалювати малюнок, зробити щось своїми руками) і таким чином допомогти дитині попрощатися.

10. Якщо дитина не проти і якщо ви відчуваєте, що вона впорається, може бути можливою її присутність на ритуалі похорону (на всьому етапі, або на його частині), поминках. Це може допомогти краще усвідомити те, що близька людина дійсно померла. Слід попередити дитину, що буде відбуватись на похороні.