Розлучення і дитина. Типові помилки батьків

 

Розлучення і дитина. Типові помилки батьків

Розлучення батьків — це сильний стрес для дитини. Це зміна світу, в якому вона живе. Але досить часто трапляються ситуації, коли розлучення неможливо уникнути. Як дитині пережити його? Як допомогти малюку? Перш за все потрібно уникнути типових помилок. Відсутність їх — це вже півшляху до успішного і більш-менш спокійного проходження дитиною цього етапу її життя.

1. Не розлучатися заради дитини. Це найперша помилка батьків, котрі стоять на порозі розлучення.Так, дійсно, розлучення — це надзвичайно сильний стрес особливо для дитини. Але набагато гірше для неї жити в сім’ї, де батьки ненавидять один одного. В такій ситуації негатив між подружньою парою залишається, роздратування і злість ростуть. Дитина бачить лише сварки, ненависть, війну, втому батьків. Навіть якщо батькам вдається вдало приховувати свої почуття і не сваритися при дитині, вона все одно відчуває напруження і відсутність любові. Живучи в сім’ї, де батьки хочуть розлучитися, але не роблять цього, дитина не отримує нормального, здорового зразка подружніх стосунків, нормальної, теплої, турботливої взаємодії між чоловіком і жінкою. А це в майбутньому заважатиме створити власну щасливу сім’ю.
2. Обманювати дитину. Мається на увазі будь-яка брехня. Обманювати, що між мамою і татом все нормально, робити вигляд, що все добре (якщо подружжя робить уже першу помилку).  Казати, що тато поїхав і не скоро повернеться і т.п. По-перше діти відчувають зміни в емоційному стані батьків дуже тонко. По-друге, вони здатні придумувати таке, чого насправді немає. Сказавши, що тато поїхав далеко і на довго, дитина може вирішити, що він зробив це через неї, що він більше її не любить.
3. Негарно відгукуватися про свого партнера до чи після розлучення. Для дитини і мама і тато завжди хороші. Вони ними є і будуть, незважаючи ні на що. Малюку неймовірно важко слухати весь той негатив про тата чи маму. Дитина знає, що схожа частково на тата і частково на маму (адже вони її батьки), а тому всі слова негативу, спрямовані в сторону одного з них, може сприймати і в свою сторону теж, а  з часом почати вважати і себе нікчемою. Дітям набагато легше пережити розлучення батьків, якщо в їх картині світу вони обоє залишаються хорошими.
4. Виливати всі свої образи і сильні переживання на дитину. Так, варто сказати правду, що вам важко, що ви засмучені, але не вживайте слів, які можуть свідчити, що ви відчуваєте нестерпну біль і не бачите світла в кінці тунелю. Дитині потрібно знати, що все у вас буде добре, що ви все переживете. Головне для нас — не злякати дитину своїми інтонаціями і відчаєм.
5. Змушувати дитину вибирати між батьком і матір’ю. Пояснення такі ж, як і до попереднього пункту. Дитині надзвичайно важко вибрати, хто кращий, оскільки обидва хороші.
6. Вимагати полюбити нового тата чи маму. Дитина має повне право не любити новоспеченого батька чи матір. Але ви можете просити її поважати їх, оскільки ви його / її поважаєте чи любите.
7. Вимагати від вітчима чи мачухи зайняли роль батька чи матері. А також вимагати від дитини вважати і називати нову людину мамою / татом. У дитини є одна мама і один тато. А всі, хто з’являється після них, — просто люди, которі починають виконувати обов’язки, які колись виконував один із батьків. Вони можуть стати друзями, але ніколи не замінять рідного. Тому не змушуйте малюка до цього і не засмучуйтесь, якщо так не сталося. З часом дитина сама вирішить.
8. Не дозволяти дитині бачитися з татом / мамою. Малюку потрібні обоє батьків. Тому як би там не було, зробіть все для того, щоб зустрічі (звичайно, якщо батько / мати хоче цього) відбувалися. Дитині потрібно знати, що обоє батьків продовжують її любити. Дивіться пункт 3, щоб зрозуміти глибше.