Запобігання булінгу в освітньому закладі

  

Запобігання булінгу в освітньому закладі

Особисті кордони потрібні учителю, учню. Нагальною ж потреба у встановленні та належному захисті особистих кордонів є саме у вчительській професії, оскільки учні тільки вчаться вибудовувати власні правила взаємодії та нерідко не розуміють, де порушують межі інших.

Булінг, професійне вигорання, підвищена тривожність та дратівливість, пасивна або активна агресія, ментальні розлади – все це може бути наслідками порушення вашого особистого простору, а також невміння його захистити.

Найбільш жорстокі прояви булінгу зазвичай відбуваються в підлітковому віці. Однак ще в молодшій школі кожен член класної спільноти займає свою позицію, починає відігравати в колективі певну роль. Тож вибір на жертву булінгу падає зазвичай не миттєво.

Булер і його прибічники можуть почати над кимось насміхатися. Якщо реакція «та, що треба» (особистість лякається, плаче, нервово відповідає агресорам), то буде спроба повторити ці принизливі жарти знов і знов.

Дорослому з дитиною треба говорити як з рівною, тобто як з дорослим. Можна сказати, що ви розумієте, що вона, напевне, зіткнулася зі складнощами і тому поводиться таким чином. Треба запитати, чи можете ви якось допомогти — поговорити, порадити, запропонувати бесіду з психологом. Важливо показати дитині, що її хочуть зрозуміти, а не просто звинуватити.

Дитина, за великим рахунком, і сама може не розуміти, чому так поводиться. Відповідно, не може сказати, що з нею відбувається. Про це завжди варто пам’ятати, адже в дітей може не знайтися слів для висловлення своїх емоційних станів, якщо їм у цьому не допомогти.

На жаль, не рідкість, коли й кордони вчителів порушуються школярами.

Корисними для вчителів будуть правила співпраці з учасниками освітнього процесу:

Відмовитись від частого підкреслювання здібностей одних учнів, неуспіхів інших.

Відмовитись від прямого протиставлення дітей одне одному.

Не “пиляти” і не “лаяти” при всьому класі. Розмовляти частіше.

Помічати найменші кроки до компромісу егоцентричних школярів, але не підкреслювати це різко як щось несподіване.

Називати всіх на ім'я і спонукати до цього дітей під час звернення одне до одного.

Постійно підкреслювати, що взаємостосунки у класі повинні визначатися не лише успішністю, а й тими добрими справами, які людина зробила для інших.

Частіше говорити із замкнутими, “нецікавими” учнями, адже поведінка дітей багато в чому має наслідувальний характер, і коли вони бачать, як учитель говорить з таким однокласником, починають також виявляти до нього інтерес.

Усе, що відбувається з учнями, сприймати всерйоз.

Розуміння та захист особистих кордонів, як і будь-яка навичка, потребує постійної практики. І практикуватися треба як учням, так і вчителям, як краще розуміти свої бажання, пріоритети та відстоювати межі.

Безпечна, доброзичлива атмосфера, заснована на довірі і повазі є найкращою основою, щоб запобігти булінгу (цькуванню) в закладі освіти.